Комплекс неповноцінності і два методи, як від нього позбутись

БЛОГ

ДЖЕРЕЛО

Кожен з нас з дитинства відчуває знервованість з приводу того, що ми відчуваємо себе неповноцінними. Це нормально, так у всіх. Ми занадто слабкі в дитинстві і дитинство триває занадто довго, чого там тільки не траплялося, самі знаєте.

І от ми виростаємо - комплекс неповноцінності в усій красі і ми починаємо його компенсувати. Тут є 2 типи: чоловічий (досягнення, боротьба) або жіночий (страждання, хвороби, я нещасна, пожалійте мене).

Перший є наче більш продуктивним, хоча будь-яких досягнень буде малувато, все ж таки краще ніж лежати і страждати і ніхто не може кОпнути тебе, бо хто кОпне страждальця нещасного…сам ще гірше :)

Досягатори також іноді впадають в режим "жіночої компенсації неповноцінності" поки лежиш - безпечно, а там винирнув і софіти і всі дивляться і чекають коли ж провалишся.

Але при режимі "досягаторства" важливо любити людей і не ображатися на них. За те, що по факту це вони змушують тебе доводити, що ти норм. Досягати з любовью, просто знаючи, що це активний тип компенсації своїх комплексів неповноцінності і відключити режим змагання. Робити бо хочеться із середини.

Всіх обіймаю, такі думки по стопам Адлера.