Комплекс неполноценности и два метода, как от него избавиться

БЛОГ

ИСТОЧНИК

Каждый из нас с детства испытывает нервозность по поводу того, что мы чувствуем себя неполноценными. Это нормально, так у всех. Мы слишком слабы в детстве и детство длится слишком долго, чего там только не случалось, сами знаете.

Далее текст на языке оригинала

І от ми виростаємо - комплекс неповноцінності в усій красі і ми починаємо його компенсувати. Тут є 2 типи: чоловічий (досягнення, боротьба) або жіночий (страждання, хвороби, я нещасна, пожалійте мене).

Перший є наче більш продуктивним, хоча будь-яких досягнень буде малувато, все ж таки краще ніж лежати і страждати і ніхто не може кОпнути тебе, бо хто кОпне страждальця нещасного…сам ще гірше :)

Досягатори також іноді впадають в режим "жіночої компенсації неповноцінності" поки лежиш - безпечно, а там винирнув і софіти і всі дивляться і чекають коли ж провалишся.

Але при режимі "досягаторства" важливо любити людей і не ображатися на них. За те, що по факту це вони змушують тебе доводити, що ти норм. Досягати з любовью, просто знаючи, що це активний тип компенсації своїх комплексів неповноцінності і відключити режим змагання. Робити бо хочеться із середини.

Всіх обіймаю, такі думки по стопам Адлера.