Це не лише неправильне харчування: чому ожиріння - хвороба і як її лікувати

БЛОГ

ДЖЕРЕЛО

Цього тижня в Європі проходять дні із привернення більшої уваги до ожиріння - однієї із наймасштабниших проблем громадського здоров’я.

Результати дослідження поширеності факторів ризику неінфекційних захворювань в Україні (STEPS 2019) свідчать про те, що цією від цієї хвороби потерпає кожний четвертий дорослий українець. І майже 30% українок мають ожиріння.

Особливу тривогу викликає той факт, що з кожним роком збільшується число дітей і підлітків, які страждають на ожиріння. Щорічно щонайменше 2,8 мільйона осіб вмирає в результаті зайвої ваги або ожиріння. ВООЗ розглядає ожиріння як глобальну епідемію, що охоплює до одного мільярда людей.

Американська медична асоціація (AMA) офіційно визнала ожиріння хронічною хворобою ще в 2013 році. Асоціація стверджує, що це стан із численними функціональними змінами, які потребують лікування та профілактики.

Найпоширенішим помилковим уявленням про ожиріння є те, що це просто "наслідки нездорового способу життя". Нібито люди хворіють на ожиріння виключно через неправильне харчування, недостатню фізичну активність, відсутність сили волі чи байдужості до власного вигляду.

Насправді ожиріння є захворюванням, при якому аномальне або надмірне накопичення жиру шкодить здоров’ю. Воно спричинене комплексом генетичних та зовнішніх факторів.

ЯК ДІАГНОСТУВАТИ

Ожиріння не має специфічних симптомів. Так само, як і високий кров’яний тиск, часто може бути "мовчазним".

Найпоширенішим способом виявлення ожиріння є визначення індексу маси тіла (ІМТ), який є співвідношенням ваги до квадрату зросту і перевищує 30 кг/м2.

Але ІМТ є не досить досконалим інструментом і критикується багатьма експертами. Більш точним є відсоток жирової маси до чистої м’язової маси та те, де саме відбувається надмірне відкладення жирової тканини (наприклад, абдомінальне ожиріння). Останнє досить просто виявити за допомогою вимірювання окружності талії. Якщо вона більше 88 см у жінок та більше 102 см у чоловіків, то говорять про наявність абдомінального (або вісцерального) ожиріння.

ПРИЧИНИ ОЖИРІННЯ

Сприяти поступовому розвитку цього захворювання можуть такі фактори:

• Дисбаланс між харчуванням і активністю. Споживання великої кількості калорій, коли вони не використовуються під час фізичної активності, призводить "позитивного" енергетичного балансу і згодом до набору зайвої ваги. Спробуйте стежити за розміром порцій і більше рухайтеся, якщо ще не маєте регулярної фізичної активності.
• Середовище, що сприяє нездоровому способу життя. Якщо корисні натуральні продукти є важко доступними, то робити здоровий вибір стає непросто. Як і бути фізично активним, якщо поруч немає зеленої зони для ходьби, пробіжки, або інших доступних варіантів для фітнесу. На те, що людина обирає, купує та споживає, істотно впливає маркетинг і реклама нездорової їжі.
• Генетика. Вона здатна впливати на набір ваги людиною та на ризик ожиріння. Науковці виявили, що гени можуть спричиняти ожиріння, яке виникає при таких станах, як синдром Прадера-Віллі, який є поширеним генетичним розладом та спричиняє небезпечне для життя ожиріння у дітей. Варіації деяких генів також сприяють ожирінню, викликаючи надмірне відчуття голоду, через що людина їсть більше.
• Інші захворювання. Гормональні захворювання, такі як низька активність щитовидної залози (гіпотиреоз), синдром Кушинга та синдром полікістозу яєчників, можуть призвести до ожиріння. Прийом деяких ліків також здатний зумовлювати набір надмірної ваги. Зокрема, глюкокортикоїди, антидепресанти та протисудомні препарати.

Виявлено понад 100 можливих причин або факторів ризику ожиріння. Деякі з них пов’язані з навколишнім середовищем. Впродовж останніх 10-15 років інтенсивно вивчається вплив мікробів кишечника та того, яку роль відіграють кишкові гормони у керуванні метаболізмом.

ЯК ЛІКУВАТИ

Існують різні варіанти лікування ожиріння. Це зміни у способі життя, зокрема у харчуванні та рівні фізичної активності, які допомагають досягти успіху у його лікуванні. На жаль, більшість пацієнтів не можуть досягти цільових показників зменшення ваги та виправлення метаболічних порушень лише завдяки дієті та більшій руховій активності.

Ефективність медикаментозної терапії значно зросла з появою нових фармакологічних засобів для лікування ожиріння. Зараз доступні декілька рецептурних ліків, які допомагають втратити достовірно більше кілограмів ніж просто при дотриманні дієти. Фармакологічні інтервенції мають бути застосованими під наглядом лікаря.

Баріатричні хірургічні процедури дозволяють забезпечити втрату найбільшого відсотку вихідної ваги, але вони показані на важких стадіях ожиріння, або при наявності виражених супутніх захворювань із високим ризиком ускладнень.

ОЖИРІННЯ ПОВ’ЯЗАНЕ З ІНШИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Оскільки ожиріння є багатофакторним захворюванням, лікар має перевірити й наявність асоційованих хвороб.

Існує понад 220 станів та захворювань, що пов’язані з ожирінням. Серед них:

• Цукровий діабет 2 типуЖиття з ожирінням збільшує ймовірність розвитку діабету 2 типу. Ожиріння також призводить до того, що діабет прогресує набагато швидше.
• Серцево-судинні захворюванняКоли жир в тілі збільшується, зростає ризик серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, фібриляції передсердь або навіть раптової смерті.
• Захворювання печінкиНеалкогольну жирову хворобу печінки та неалкогольний стеатогепатит пов’язують із ожирінням. У поєднанні з високим рівнем цукру в крові, резистентністю до інсуліну, високим рівнем тригліцеридів та інших жирів у крові воно може призвести до накопичення жиру в печінці. Що своєю чергою спричинює запалення або утворення рубцевої тканини у печінці.
• Обструктивне апное снуХоча це не єдина причина розвитку апное уві сні, зайва вага може ускладнювати дихання під час сну. Жирові відкладення на шиї здатні блокувати верхні дихальні шляхи. А надлишок жиру навколо живота ускладнює правильну роботу легень. Із збільшенням ІМТ зростає й ризик обструктивного апное сну.
• Деякі види ракуЄ докази того, що високий рівень жиру в організмі може збільшити ризик розвитку деяких видів раку. Зокрема, ендометрію, печінки, нирок, молочної залози, яєчників та щитовидної залози.

Важливо пам’ятати, що ожиріння – це хронічне захворювання. Якщо людина схудла, вона вважає, що "вилікувалася" від ожиріння. На жаль, після втрати ваги постає набагато складніше завдання – підтримувати її.

Ожиріння має тенденцію до рецидивів і може погіршуватися з часом. Тому потрібне тривале лікування, як і при інших хронічних захворюваннях. Також важливо, щоб ваш лікар розумів всю серйозність цього стану і надавав необхідні рекомендації та медичну допомогу.