Розлад вибіркового харчування: чому це хвороба і як з нею боротись

БЛОГ

ДЖЕРЕЛО

Розлад вибіркового харчування (розлад уникання/обмеження споживання їжі або ARFID, Avoidant Restrictive Food Intake Disorder) є розладом харчової поведінки, при якому людина обмежує кількість і тип їжі, яку споживає. Зазвичай людина має лише декілька продуктів, які, на її думку, можна їсти. Іноді люди з ARFID також їдять лише особливим чином, наприклад, страви споживаються за певним усталеним розкладом.

Цей розлад призводить до того, що людина втрачає бажання їсти. Вона хвилюється, що споживши певну їжу, може станеться щось погане, наприклад, вона почне задихатися чи її знудить, або уникає їжі, яка не має певного кольору, смаку, текстури чи запаху, або має відсутність апетиту чи цікавості до їди.

Звісно, такий розлад може негативно вплинути на стан здоров’я. У дорослих ARFID здатен спричинити небезпечну втрату ваги, м’язової маси та ризики мальнутриції.

Відео дня

Через недостатню кількість калорій людина може схуднути, а також не отримувати у складі щоденного меню всі необхідні поживні речовини. Як і у випадку з іншими розладами харчової поведінки, дорослі з ARFID часто мають інші проблеми з психічним здоров’ям, як депресія, тривога чи обсесивно-компульсивний розлад.

ARFID vs Вибагливість у їжі

Розлад вибіркового харчування відрізняється від звичайної вибагливості. У багатьох дітей бувають фази вибагливості в їжі, однак вони згодом минають, частково або повністю. ARFID не зникає без лікування, а з часом може погіршитися. Людям може бути важко їсти з іншими, вони потребують більше часу, щоб поїсти. На відміну від вибагливості, ARFID часто впливає на стан загального здоров’я.

ARFID vs Анорексія

Обидва розлади харчової поведінки змушують людей обмежувати себе в їжі. Але, на відміну від анорексії, люди з ARFID не намагаються постійно втрачати вагу. При анорексії людина має спотворену самооцінку, яка змушує її змінювати свій зовнішній вигляд. Через ARFID людина уникає певних продуктів або нових продуктів, побоюючись, що через них вона задихнеться, отруїться чи помре.

ПРИЧИНИ РОЗЛАДУ

Медичній науці ще досі не відомо, що викликає ARFID. Деякі експерти вважають, що люди, в яких розвивається цей розлад, мають надзвичайну чутливість до смаку чи текстури їжі. Можливо, у них був поганий досвід з їжею, як-от задихання чи блювота, що викликає страх або тривогу щодо їжі. Розлад може виникнути через поєднання різних факторів.

• Генетичні фактори

Як і в інших розладах харчової поведінки, гени відіграють велику роль в ARFID. Одне дослідження показало, що майже 80% шансів мати ARFID походять від генетики. Середовище, в якому дитина росте, може впливати на ймовірність розвитку цього розладу, але не так сильно, як гени, з якими вона народилася. Наразі дослідники намагаються з’ясувати, як гени, задіяні в ARFID, пов’язані з генами, які відіграють роль в інших розладах харчової поведінки.

• Соціальні та культурні фактори

Іноді цей розлад може початися після отримання травми. Наприклад, людина вдавилася їжею або побачила, як хтось вдавився. Після цього вона може пов'язати певну їжу з ризиком вдавитися. Також можливо, що інші типи травм, такі як розлучення або переїзд, можуть призвести до ARFID. Розлад харчової поведінки може бути способом відчути своє життя під більшим контролем.

• Психологічні фактори

Діти з ARFID частіше мають соціальні чи емоційні проблеми порівняно з дітьми без ARFID. Діти та дорослі з ARFID також часто мають інші психічні захворювання, такі як тривожні розлади або обсесивно-компульсивний розлад. Він також більш імовірний у дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю або розумовими вадами. Але незрозуміло, як саме ці захворювання пов’язані з ARFID.

ARFID і аутизм

Діти з розладом аутистичного спектра частіше мають ARFID, але це різні захворювання. Сенсорна чутливість, яка супроводжує аутизм, може бути однією з причин, чому ці два захворювання часто поєднуються. Діти з ARFID часто мають проблеми з їжею, яка не має потрібного кольору, текстури, смаку чи запаху. Якщо є побоювання, що дитина з аутизмом має також розлад вибіркового харчування, варто звернутися до лікаря.

СИМПТОМИ

До фізичних ознак розладу вибіркового харчування відносять: сильну втрату ваги, відсутність апетиту, відхилення у менструальному циклі, спазми та біль у шлунку, запор, проблеми з концентрацією, низький рівень заліза або гормонів щитовидної залози, уповільнений пульс, запаморочення, постійне відчуття холоду або низьку температуру тіла, сухість волосся, шкіри та нігтів, ріст тонкого волосся на тілі та витончення волосся на голові, м'язову слабкість, ослаблену імунну систему, погане загоєння ран, холодні руки та ноги, набряклість ніг, брак енергії.

Люди з ARFID також можуть мати поведінкові або психологічні симптоми. Наприклад, вони носять забагато одягу, щоб приховати втрату ваги або зігрітися, різко обмежують тип або кількість споживаної їжі, їм важко їсти у присутності інших людей, вони мають проблеми з увагою, страх блювоти або задухи, пов’язаний з їжею, можуть відчувати ситість перед їдою.

ДІАГНОСТИКА ARFID

Насамперед лікар з’ясовуватиме, чи уникає людина їжі настільки, що не отримує необхідних поживних речовин чи енергії. До ознак цього належать значна втрата ваги у дорослих або відсутність набору ваги чи росту у дітей, нестача певних вітамінів або мінералів, необхідність годування через зонд або використання рідких харчових добавок, проблеми з психічним здоров'ям або соціально пов'язані труднощі з харчуванням.

Окрім бесіди та питань, лікар може провести медичний огляд, щоб перевірити зріст, вагу та загальний стан здоров’я. Призначити аналізи крові або сечі, щоб дізнатися, чи достатньо людина отримує поживних речовин та як працюють її органи.

Щоб відрізнити ARFID від інших розладів харчової поведінки, лікар має перевірити, чи не хвилює людину вигляд її тіла чи її вага. Переконатися, що проблеми з їжею не пов’язані з якимось іншим станом чи психічним здоров’ям. Або, якщо є інше захворювання, чи є проблеми з харчуванням серйознішими, ніж зазвичай трапляються при цьому захворюванні.

ФАКТОРИ РИЗИКУ

Кожен може мати розлад вибіркового харчування. Зазвичай він трапляється у дітей, але дорослі також можуть його отримати.

У людини більше шансів мати ARFID, якщо вона:

• отримала травму, особливо пов’язану з їжею, як відсутність достатньої кількості їжі, примусове годування або задуха
• має інше психічне захворювання (тривога, депресія або СДУГ)
• не любить певні текстури їжі
• хвилюється, що їжа може їй зашкодити
• в родині є люди з ARFID або іншими розладами харчової поведінки.

ЛІКУВАННЯ ARFID

Насамперед людині необхідно отримати достатню кількість поживних речовин і калорій, а також впоратися зі своїми почуттями щодо їди.

Серед методів лікування, які найчастіше застосовуються: індивідуальний план харчування, складений дієтологом, вживання дієтичних добавок, робота з моторними навичками під час їди, прийом препаратів для покращення апетиту або полегшення тривоги, зустрічі з психіатром або психологом для лікування інших психічних захворювань, які можуть вплинути на розлад, когнітивно-поведінкова терапія, яка допоможе помітити думки та почуття, пов’язані з їдою, і керувати ними.

У деяких рідкісних випадках може знадобитися допомога в отриманні достатньої кількості їжі перорально, або через тимчасовий зонд для годування (ентеральне харчування). Якщо розлад харчової поведінки чи його симптоми достатньо серйозні, потрібно буде на певний час залишитися в лікарні, щоб набрати вагу чи вирішити інші медичні проблеми, пов’язані з розладом.

ЙМОВІРНІ УСКЛАДНЕННЯ

Якщо не лікувати серйозну форму ARFID, цей розлад може спричинити інші проблеми зі здоров’ям, зокрема: зневоднення, електролітний дисбаланс, низький рівень еритроцитів та гемоглобіну (анемія), низький артеріальний тиск, ослаблені кістки (остеопороз), інфаркт, затримка статевого дозрівання, зміни росту.

Як і інші розлади харчової поведінки, ARFID становить загрозу для життя. Він здатен впливати на всі аспекти життя, включно зі ставленням до інших людей. Наприклад, людина може уникати людей або занять, що призведе до проблем у школі, на роботі чи в інших сферах життя. Тому важливо при цьому розладі звернутися за допомогою.

ПРОФІЛАКТИКА

Немає жодного способу запобігти цьому розладу. Адже він виникає через генетичні та інші фактори, більшість з яких неможливо контролювати.

Найкраще, що можна зробити при ARFID чи ризику його розвитку, це звернутися до лікаря за допомогою та порадою. Цей розлад зазвичай не зникає сам по собі та може погіршуватися з часом. Якщо почати лікувати його раніше, можна запобігти іншим, більш серйозним проблемам зі здоров’ям.