5 речей, які не варто говорити другу, що сумує

Сказати щось втішне людині, у якої горе, – правильний вчинок. Однак бути тактовним у таких ситуаціях вдається далеко не всім, а найдобріші запитання часто виглядають недоречними і виводять із себе.

У цій статті OBOZ. UA розповість, що не варто питати і пропонувати друзям, у яких горе.

№ 1: "Як справи?"

Ви здивуєтеся, наскільки важким може здаватися це просте запитання. Турботливий друг хоче знати, як у вас справи. Що в цьому може бути поганого?

А проблема в тому, що на це запитання практично неможливо відповісти. Наші почуття горя змінюються з кожною годиною, іноді з кожною хвилиною, тому немає відповіді, яка витримає випробування часом.

№ 2: "Чим я можу допомогти?"

Чому це щире запитання сприймається як кліше та нетактовність? Можливо, тому, що воно покладає на того, хто страждає, обов'язок допомагати тому, хто допомагає. Той, хто допомагає, хоче щось з'ясувати, але якщо в людини горе, їй зовсім не хочеться думати, чим ви можете їй допомогти. У такому стані людям складно сформулювати, чого вони хочуть і чого потребують.

Відео дня

Висновок: Якщо хочете справді допомогти, зробіть це без зайвих запитань, на свій розсуд.

№ 3: "Я не уявляю, через що тобі доводиться проходити"

Така фраза дратує, оскільки вона не щира і нетактовна. У цьому випадку, як правило, виникає зустрічне запитання: "Серйозно? Ви ніколи не уявляли собі втрату близьких людей?"

Річ у тім, що насправді ви можете уявити собі нищівну втрату, але ви не хочете уявляти її самі або думати про те, як це сумно.

По суті таке твердження має ненавмисний ефект ізоляції на "острові скорботи", неначе втрата якимось чином була тільки нашою. Тому замість того, щоб вимовляти фальшиво фразу, поділіться спогадом про схожу ситуацію у вашому житті, або про людину, яка пішла.

№ 4: "Це так несправедливо"

Життя загалом несправедливе і хаотичне. Дорослі люди усвідомлюють цю істину, відповідно, зауваження про неправильність втрати має щонайменше неприродний вигляд.

№ 5: "Я хочу підійти й обійняти тебе"

Люди, які сумують, повинні дотримуватися свого темпу. Занадто довге горе виснажує, тому ми інстинктивно зменшуємо біль. Хочемо ми цього чи ні, але нам потрібно економити енергію, щоб займатися щоденними справами: вихованням дітей, працювати, оплачувати рахунки тощо.

Нескінченна скорбота робить людей не функціональними. Своєю чергою, друзі, які приходять у дім зі сльозами на очах, змушують нас ненавмисно реагувати. У результаті доводиться сумувати разом із ними за їхнім "графіком", а не за своїм.

Порада: Якщо вам потрібно з'явитися на порозі будинку, де хтось переніс втрату, постарайтеся принести із собою сміх і легкість, що полегшить тягар скорботи, а не посилить її.

Раніше OBOZ. UA розповідав, як допомогти дитині завести друзів.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UAвTelegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.