5 неймовірно недооцінених фільмів за Стівеном Кінгом, які ви могли пропустити

Якщо говорити про екранізацію творів Стівена Кінга, існує думка, що письменнику просто "не щастить" на режисерів, які знімають фільми за його книгами. Відвертих невдач тут справді багато, як у повнометражних картинах, так і в серіалах. Що стосується попадань у "десятку", то, як правило, глядачі називають одні й ті самі 4-5 фільмів – "Сяйво", "Втеча із Шоушенка", "Зелена миля", "Мгла" та інше.

Movie Web пише: "Проте існує цілий світ, що виходить за межі знаменитих фільмів Стівена Кінга, за участю відомих акторів та режисерів. Це маловідомі роботи, про які незаслужено рідко говорять, оскільки їхні прем'єри з якихось причин пройшли непоміченими.

Отже, давайте поповнимо наш список перегляду і звернемо увагу на ці 5 недооцінених картин.

Срібна куля (1985)

"Срібна куля" – це адаптація новели Кінга "Цикл перевертня", фільм жахів про перевертнів з Гері Бьюзі, Евереттом МакГіллом, Меган Фоллоуз та Корі Хеймом у головних ролях.

Дії відбуваються у невеликому містечку: невідоме чудовисько місячними ночами по-звірячому вбиває мешканців. Сміливці, які викликали знайти вбивцю, також таємниче гинуть. Місто охоплене панікою та жахом.

Відео дня

Підліток Марті, який пересувається на інвалідному візку, знає хто скоює напади на беззахисних городян. Хлопчик знає, що знищити чудовисько може лише срібна куля.

Мартін розповідає про це всім, кого знає. Але йому ніхто йому не вірить, крім дядька Реда.

Чому це цікаво?

1985 був складним роком для Кінга, оскільки він конкурував з такими серйозними фільмами, як "Ніч страху" , "День мертвих" і "Реаніматор". Насправді "Срібна куля" була чудовим прикладом сценарних здібностей Кінга, оскільки він навмисно відмовився від свого матеріалу, щоб написати більш стриману версію історії про перевертнів, у центрі якої є дуже хороші персонажі. Фільм однозначно варто подивитися, хоча б через чудового Корі Хейма у ролі Марті Кослоу.

Куджо (1983)

"Куджо" – це історія Донни та Теда Трентон, матері та сина, які випадково потрапляють у лігво монстра на фермі невеликого міста. Куджо – скажений сенбернар, який перетворився на машину для вбивств після того, як його вкусив кажан. За сюжетом фільму собака переслідує жінку та її сина у тихому куточку Нової Англії. Незважаючи на тишу, цей населений пункт незабаром набуває якоїсь зловісності, перетворюючи життя людей на жах.

Чому це цікаво?

Можна сміливо назвати Куджо недооціненим з огляду на те наскільки популярний фільм у жанрі жахів. Проте люди часто не розуміють, наскільки добре це реалізовано. Глядачів найбільше заворожує ідея собаки-вбивці, а не чудова робота Тіг з адаптації дуже складного матеріалу.

Від ефектів істот до майстерні роботи Ніла Тревіса з монтажу – багато речей допомагають "Куджо" стати солідним фільмом, який слід віднести до кращих адаптацій Кінга. Можливо, він не заснований на паранормальних явищах, але Куджо, як і раніше, залишається монстром, якого слід боятися, а страх — просто природна тема для фільмів по Кінгу

Потрібні речі (1993)

"Потрібні речі" – фільм режисера Фрейзера К. Хестона за однойменним романом Стівена Кінга. У ньому розповідається історія жителів Касл-Рока, чиє життя змінюється після того, як старий на ім'я Ліланд Гонт відкриває магазин під назвою "Потрібні речі".

У цьому магазині кожен знайде саме те, що йому потрібне. Від рідкісних бейсбольних карток до іграшок, що передбачають майбутнє. Проте ціни різняться. Ціну завжди призначає Гаунт, і це завжди пов'язано з поганим вчинком по відношенню до інших людей.

У результаті місто поступово занурюється у прірву безладдя та ненависті. Тільки шериф Алан Пенгборн, який не зробив жодної покупки у цьому дивному магазині, залишається адекватною людиною. Як розвиватимуться події та чи зможуть люди повернутися до нормального життя? Фільм цікаво дивитися, а потім можна зробити відповідні висновки.

Чому це цікаво?

"Потрібні речі" так і залишилися маловідомою адаптацією Стівена Кінга, про яку мало хто знає і яка працює в основному через зображення персонажів і драматичний аспект надприродного сюжету, який добре поєднується з темою жахів.

Багато речей виділяються, але гра Макса фон Сюдова в ролі Ліланда Гонта (або Диявола, якщо хочете) — одна з найпомітніших робіт у його кар'єрі. Ед Харріс, Бонні Беделія, Аманда Пламмер та Джей Ті Уолш також входять до вражаючого акторського складу.

1922 (2017)

Хоррор-триллер "1922" — це перлина, захована в найтемніших куточках Netflix. У фільмі за участю Томаса Джейна, Ніла Макдонаф та Моллі Паркер розповідається історія Вілфа (Джейн), фермера з Небраски, який переконує свого сина Генрі вбити свою дружину та його матір, Арлетт. Проблема в тому, що привид Арлетт повертається, і він не зупиниться, допоки не будемо відновлено правосуддя в сім'ї, що змовилася проти неї.

Чому це цікаво?

Це одна з кращих ролей Томаса Джейна за всю його кар'єру, і хоча він не новачок у фільмах Кінга (він грає головного героя в "Мглі" Френка Дарабонта). У "1922" він виділяється чудовим уособленням складного характеру.

Фільм дуже моторошний, а надприродний елемент історії добре передано режисером, який знає правила жанру та знає, як їх змінити настільки, щоб створити захоплюючий сюжет.

Гра Джеральда (2017)

"Гра Джеральда" – твір Кінга, який, як вважалося, неможливо зняти, але як виявилося, ці люди помилялися – фільм вийшов гідним.

У ньому розповідається історія Джессі Берлінгейм, жінки, яка вирушає у романтичну подорож у глушину зі своїм чоловіком Джеральдом. Їх шлюб тріщить по швах, тому подружжя вирішує провести вікенд, сподіваючись відновити колишні стосунки і знову розпалити пристрасть у серцях.

У розпалі інтимної гри Джессі, прикута наручниками до ліжка, розуміє, що нічого в них не вийде, і просить Джеральда зупинитися, але той навіть не думає припиняти. Переляканій дружині все ж таки вдається на якийсь час втихомирити чоловіка, що розпалився, в результаті чого у них виникає ще одна сварка, під час якої чоловік несподівано хапається за серце, після чого падає мертвий, а Джессі так і залишається прикута до ліжка.

Розуміючи, що на допомогу ніхто не прийде, а мобільний телефон та ключі від наручників знаходяться поза зоною досяжності, наша героїня починає запеклу боротьбу за життя, поступово втрачаючи свідомість.

Чому це цікаво?

"Гра Джеральда" – дуже хороший приклад фільму Стівена Кінга, про який часто забувають, тому що він не ґрунтується на одній з його відомих книг. Тим не менш, адаптація Фланагана – це фантастичний трилер жахів, який чудово справляється зі своїм завданням, являючись більше ніж просто фільмом про виживання.

З Джессі відбуваються різні речі, і вони пов'язані не тільки з тим, що вона якимось чином потрапила до пастки. Цей "стрибок" від трилера до жахів режисер виконав чудово, не урізавши при цьому і елементу остраху.